Історія українського бурштину

Український бурштин - це ювелірне каміння високої якості, яке за своєю красою та різноманітністю не поступається більш відомому балтійському бурштину. Український бурштин характеризується незвичайним різноманіттям кольорів: жовтий, оранжево-жовтий, жовтий із сіруватим відтінком, жовто-білий, коричневий, коричнево-червоний, коричнево-жовтий, білий «кістяний», жовто-зелений, чорний. Інколи зустрічається світло-жовто-зелений бурштин, білий з зеленкуватим або блакитним відтінком, червоний. За прозорістю виділяють прозорий, напівпрозорий та непрозорий бурштин. Проте ця класифікація дещо умовна, бо навіть в одному шматку можна зустріти декілька різновидів, які створюють неповторний малюнок.

Особливість саме українського бурштину — це відтінки зеленого кольору, а саме: зеленувато-жовтого, блідо-зеленого та жовто-зеленого кольорів. Видобуток бурштину із зеленуватими відтінками становить приблизно 12% від загального обсягу. Така кольорова гамма зустрічається лише на території України і має високу цінність, про що свідчить Сертифікат № 1/96 від 27.08.1998р. виданий Музеєм Землі Польської Академії Наук.

Маса шматків бурштину здебільшого не перевищує одного кілограма. Найбільш розповсюджені уламки масою до 100 г. Зразки масою більше 1 кг – рідкісні, а більше 5 кг – дуже рідкісні.

XVI–XIV
тисячоліття до нашої ери
Епоха палеоліту

Історія українського бурштину почалася в останню льодовикову епоху, коли первісні мисливці на мамонтів Придніпровщини та українського Полісся почали збирати та обробляти місцевий бурштин. Поселення мисливців-збирачів виявлено в долинах річок Десни біля с. Мезин, Дніпра в районі Києві, Супою біля с. Добронічевка, Росі та її притоки Росави в районі с. Межирічі. В цих поселеннях Придніпров’я, а також у пізньопалеолітичному поселенні Бармаки (в м. Рівне), в басейні р. Горині і у сезонних стоянках в басейні р. Трубіж біля с. Семенівка, поряд з крем’яними виробами знайдено вивітрені шматки бурштину.

IV–III
тисячоліття до нашої ери
Епоха неоліту

Розкопки археологічних пам’яток в Європі свідчать, що перші вироби із бурштину з’явилися в епоху неоліту. І хоча на Україні знахідки виробів з бурштину цього періоду поодинокі, серед них зустрічаються чудові вийнятки. Так, в 1968 р у с. Іванне Дубнівського району Рівненської області виявлена гробниця часів енеоліту (IV-III до н. е.). У похованні були знайдені залишки двох чоловіків і інвентар - уламки посудин, типових для культури кулястих амфор (остання чверть III тисячоліття до н. е.) на території України та Польщі, а також унікальний амулет у вигляді круглого бурштинового диска з хрестоподібним солярним знаком на одній стороні і вигравіруваним зображенням трьох людських фігур з луком і стрілами на його зворотному боці. Діаметр диска 11,5х12 см, максимальна товщина 1,4 см, діаметр центрального отвору 2,5 см. Ймовірно, цей диск-амулет свого часу представляв виняткову цінність, а зображена на ньому композиція символізувала сцену поклоніння божеству, можливо, сонцю.

VIII до н.е. – I н.е.
століття
Стародавня доба

Широковідомі і детально описані в літературі археологічні знахідки бурштинових виробів ранньоскіфського часу на території Середнього і Нижнього Придніпровя та в басейні річки Нижній Буг . Ще Пліній Старший у своїй «Природній історії» згадує про два родовища бурштину в Скіфії: темно-червонуватого в одному місці і воскового в іншому. Про «скіфський бурштин» писали також Геродот і Тацит. Багато знахідок зафіксовано в курганах ряду районів Придніпров’я. Крім бурштинових прикрас, у скіфських похованнях Середнього і Нижнього Придніпров’я зустрічаються також шматки необробленого бурштину.

Прикраси із «скіфського бурштину» не поступалися за своєю якістю виробам з балтійського. Вони служили предметом значної на той час торгівлі і входили до реєстру товарів, що вивозяться зі Скіфії в країни античного світу і Близького Сходу. Бурштин охоче купували фінікійські і арабські купці, які з Чорного моря на човнах піднімалися вгору по Дніпру. Цей шлях був значно коротший і безпечніший, ніж шлях через суворі, повні загрози, холодні води Атлантики. До того ж торгівля «скіфським бурштином» велася без всяких посередників. Бурштин обмінювали в основному на золото і мідь, вироби із заліза і бронзи, зброю з карбуванням, тонкі сукна. Пізніше обмін проводився на гроші – монети із золота і срібла, їх часто знаходять під час розкопок уздовж торгових шляхів бурштину.

У перші століття нашої ери відбувався максимальний приплив і збільшення асортименту прикрас з бурштину в античних містах Північного Причорномор’я і значне поширення цих прикрас у північні райони України і південну частину Кавказького Причорномор’я. Найбільша концентрація бурштинових виробів спостерігається серед могильників Ольвії та Пантікапея.

XI–XIII
століття
Київська Русь

У середині XI ст. Київ став одним з найбагатших і найкрасивіших міст Європи і до початку XIII ст. відігравав важливу роль торгового посередника між Північчю і Півднем, Заходом і Сходом, про що свідчать письмові джерела і численні знахідки на його території арабських і візантійських монет, речей іноземного походження.

У Києві було виявлено більше десяти спеціалізованих майстерень з виготовлення різних предметів і прикрас з бурштину, зібраного на схилах Дніпра в районах Вишгорода, Нових Петрівець, Ходосівки і нижче за течією до Канева, а також привезеного з Житомирського і Рівненського Полісся. З місцевого «київського бурштину», який добували на правобережжі Дніпра від Вишгорода до Канева і в Поліссі, виготовляли намиста, натільні хрестики, сережки, оправи для ікон тощо.

У Києві на території Михайлівського монастиря археологами розкопана так звана майстерня художника, яка була зруйнована під час монгольської навали. Крім набору звичайних побутових речей та столярних інструментів, були знайдені 14 невеликих глиняних горщиків, заповнених великими шматками бурштину (650 г). Серед них зустрічаються необроблені шматки, заготовки для намиста і натільних хрестиків (деякі з них зіпсовані у процесі виготовлення).

В одному з будинків, згорілих у дні татаро-монгольського розгрому в Києві, а саме у дворі будинку 14 по вулиці Великій Житомирській «...під північною стіною в дерев’яній діжці зберігалося 6 кг червоного дніпровського бурштину. Оскільки тут не було ніяких ремісничих інструментів, ні виробів з бурштину, можна вважати, що перед нами житло київського торговця».

XIII–XIV
століття
Татаро-монгольська
навала

Татаро-монгольська навала на багато століть зупинила видобуток і обіг бурштину в Україні, який на високому рівні було відновлено тільки у кінці XX ст.

XVIII–ХХ
століття
Дрібне виробництво бурштинових прикрас

Дрібні кустарні майстерні з обробки бурштину існують в с. Домбровиця Рівненського повіту, в Житомирі і с. Ушомирі Волинської губернії, а також в деяких місцях Середньої Наддніпрянщини.

На Волині умільці-самоучки вирізають з бурштину мундштуки, кільця, пряжки, застібки, браслети, натільні хрестики.

XX–XXI
століття
Сучасний стан галузі

Двадцять шість років тому, в 1992 році, був закладений фундамент для створення бурштинової галузі України. Саме тоді, Указом Президента України виключне право на видобуток бурштину було передано державі і в 1993 році було утворено державне підприємство з видобутку та переробки бурштину "Укрбурштин", в даний час державне підприємство ДП "Бурштин України".

Перше десятиліття становлення було дуже важким, монополія на видобуток бурштину зробила його "державним каменем", який був практично недоступний ні професійним художникам, ні майстрам-любителям. Поставлене на промислову основу виробництво бурштинових виробів ДП «Бурштин України» задовольняло смаки середнього споживача, але авторські вироби художників заводу губилися серед серійної продукції або ставали VIP-подарунками для важливих гостей. Нечисленні майстри-аматори повністю залежали від смаку замовника або потреб ринку. Поодинокі роботи талановитих ювелірів, де в ексклюзивних виробах бурштин ставав центром композиції, викликали інтерес фахівців, завойовували премії на виставках, але в цілому ситуацію це не змінювало.

Скасування монополії на видобуток бурштину в 2005 році, привернуло пильну увагу до України, як до бурштинодобувної країни з боку Польщі, Китаю, країн Близького Сходу, різке підвищення ціни на бурштин-сирець, поява на ринку конкурентноспроможних ювелірних компаній значно прискорили темпи становлення сучасного бурштинового виробництва.

На ювелірному ринку України з’явилися невеликі приватні підприємства, які намагаються швидко відгукуватися на зміни моди. Однак, в своїй більшості вони працюють на внутрішній ринок. Щорічно збільшується кількість невеликих підприємств - виробників бурштинових виробів на ювелірних виставках в Україні, однак практично не зустрічаються стенди українських виробників на міжнародних виставках. Офіційно експортом своїх виробів займаються одна-дві компанії, причому асортимент виробів дуже обмеженний - намиста, браслети. Українські ювеліри, на жаль, поки не беруть участь в міжнародних конкурсах і виставках, які щорічно проводяться в Польщі, Литві, Німеччині.

В останні роки українські майстри намагаються знайти свою нішу на ювелірному ринку, поступово створюючи власну школу обробки бурштину. Художники активно сприймають і адаптують до національних традицій "прибалтійський" та «польський» підхід до каменя, де бурштин традиційно вважався каменем самодостатнім і піддавався мінімальній обробці. У виробництві з’явилися вироби, в яких бурштин грає домінуючу роль, зберігаючи при цьому натуральні форми і рельєф. У роботі з бурштином використовується золото, срібло, шкіра, дерево. Все більше покупцями стали цінуватися високоякісні вироби українських майстрів, оригінальні і неповторні.